Монтаж систем водопостачання

Системою водопостачання називають комплекс інженерних споруд машин і апаратів, які призначені для добування води із природних джерел поліпшення її якості, зберігання, транспортування і подачі водоспоживачам. Вона складається із водоприймальних, водопідйомних, очисних, водонапірних і регулюючих споруд, магістральних водоводів і розподільних мереж, засобів автоматизації. В залежності від місцевих умов деякі із споруд можуть не використовуватись чи бути об'єднаними одна з одною. Системи водопостачання поділяють за такими ознаками: за функціональним призначенням (господарсько-питні, виробничі і протипожежні); сферою обслуговування (об'єднані і роздільні); за видом об'єктів (міські, селищні, промислові та інші); за територіальним охопленням водоспоживачів (місцеві, централізовані і групові); тривалістю дії (тимчасові і постійні); типом природного джерела (з використанням підземних або поверхневих вод); способом підйому води (гравітаційні і з механічною подачею води); характером використання води (прямоточні, зворотні і з повторним використання води); надійністю забезпечення подачі води. Господарсько-питні системи водопостачання подають воду для пиття, приготування їжі і проведення санітарно-гігієнічних процедур. Вода в цій системі повинна бути питної якості. Виробничі водопроводи подають воду на технологічні цілі. Вимоги до якості води визначаються технологами. Протипожежні системи водопостачання призначені для подачі води під час гасіння пожежі. Вода в протипожежних водопроводах може бути і непитної якості. Об'єднані водопроводи задовольняють потреби всіх водоспоживачів або в будь-якому сполученні, роздільні - окремо подають воду на різні потреби. Місцеві (локальні) системи забезпечують водою окремих водоспоживачів (наприклад тваринницька ферма, промислове підприємство чи окрема група будинків), централізовані - всіх споживачів даного населеного пункту. Групові або районні призначені для забезпечення водою кількох населених пунктів, ферм чи підприємств, віддалених одне від одного (проектуються, як правило, при відсутності прісних вод і характеризуються великою довжиною водоводів).
Згідно з ДБН Д.2.2-22-99. Збірник 22. Водопровід. Зовнішні мережі централізовані системи водопостачання щодо надійності забезпечення водою поділяються на три категорії. Системи господарсько-питного водопроводу населених пунктів з числом жителів до 5 тис чоловік належать до III категорії. Для них допускається зниження подачі води не більш як на 30% на 15 діб і менше, а також перерва в подачі води на час ремонту не більш як на 24 години. При кількості жителів від 5 до 50 тис. чоловік передбачається II категорія, для якої перерва в подачі води може бути до 6 годин, а знижен- ня подачі не перевищує 10 діб. Населені пункти з кількістю жителів більше 50 тис. чоловік належать до І категорії, для яких зниження подачі води - не більше 3 діб, перерва - не більше 10 хв. Категорію окремих елементів системи водопостачання встановлюють залежно від їх функціонального значення в загальній системі водопостачання. Взаємне розташування окремих елементів і споруд в кожній конкретній системі водопостачання називають схемою водопостачання. Вибір складу споруд залежить в основному від таких факторів: виду природного джерела водопостачання і якості води в ньому; категорії водоспоживачів та їх вимог щодо вільних напорів, кількості і якості води, що споживається; надійності подачі води; рельєфу місцевості.
Схема водопостачання із відкритих джерел водопостачання, як правило, має найбільшу будівельну вартість і досить складна в експлуатації, оскільки вимагає наявності водоочисних та інших споруд. За цією схемою вода з відкритої водойми надходить до водозабірних споруд, з яких насосами станції першого підняття подається на очисні споруди. На водоочисній станції поліпшується якість води, після чого вона подається в резервуар чистої води (РЧВ), звідки насосами станції другого підняття водоводами подається в водопровідну мережу водспоживачам. На території населеного пункту (переважно у найвищих місцях) споруджують водонапірну башту, яка, як і РЧВ, призначена для зберігання води, регулювання роботи насосів і підтримання у мережі необхідного напору. Накопичення води в башті відбувається в той час, коли насоси подають води більше, ніж її витрачають споживачі; витрачається вода з бака тоді, коли споживання перевищує подачу. Для водопостачання частіше використовують підземні води, які мають менший вміст різних домішок, втому числі і радіоактивних, порівняно з поверхневими, а також простіший склад водопровідних споруд. Якщо якість підземних вод (наприклад підвищений вміст домішок заліза) не задовольняють вимог споживачів, то застосовують схему з очищенням води якщо підземні води за своїми фізико-хімічними і санітарними показниками задовольняють вимог до питної води, то застосовують найпростішу схему водопостачання.

Наші монтажники готові виконати роботи з прокладання водопровідних мереж як траншейним так і безтраншейним способами, з підключенням колодязів та колекторів – саме так, як передбачено проектом Замовника.  Практика показала, що найбільш оптимальним на сьогоднішній день при будівництві зовнішніх водопроводів є використання труб ПНТ (поліетилен низького тиску) марки поліетилену PE 100 як для питної, так і для технічної води. Ці труби не ржавіють, мають робочий тиск до 16 атмосфер, досить міцні, легко гнуться,  відмінно переносять цикли замерзання. Також ми працюємо і зі сталевими трубами, виконуємо ізоляційні роботи, монтуємо будь-яку запірну, регулюючу арматуру, пожежні гідранти тощо.